- увінчаний
- -а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до увінчати. || уві́нчано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
увінчаний
Смотреть что такое "увінчаний" в других словарях:
вінчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
звінчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
невінчаний — прикметник … Орфографічний словник української мови
обвінчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
повінчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розвінчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
увінчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
вінчаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вінчати 1), 2), 4), 5). || у знач. прикм … Український тлумачний словник
звінчаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звінчати. || зві/нчано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
невінчаний — а, е. Не з єднаний шлюбом за церковним обрядом. || у знач. ім. неві/нчані, них, мн. Ті, що не взяли шлюб за церковним обрядом. || Який одружився без церковного обряду … Український тлумачний словник
обвінчаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвінчати … Український тлумачний словник
